Художниця Angy з Дніпра створює незвичайні картини

Сучасне мистецтво набуває все більшої популярності. Неповторність, сміливі рішення і стиль – це головні інструменти нинішнього художника. Прикладом такого креактивного творця є Angy з Дніпра. Її картини вже побували на виставці в Нью-Йорку, а тепер вони підкорюють рідне місто. Роботи Angy представлені в Музеї українського живопису в рамках виставки картин молодих художників. В ексклюзивному інтерв'ю “Вістям” смілива художниця розповіла про цікавий творчий шлях і про те, який важливий знак їй надала доля.
Картина художниці ANGY
Не проминути можливість 

— Розкажіть про Ваші перші кроки в мистецтві. 

— З 19 років я працювала економістом, у мене була вдала кар'єра, висока зарплата і впевненість у завтрашньому дні. Незважаючи на таке розмірене життя, переживала багато стресу, пов'язаного з роботою. Одного разу я потрапила до артстудії, де вперше спробувала малювати, і мені сподобалося. Спочатку в мене нічого не виходило, але я зрозуміла, що поки малювала, не думала про проблеми. Вирішила скористатися цим і почала займатися малюванням регулярного. Врешті – захопилася, кинулася вивчати різні напрямки і техніки, винайшла свої неординарні прийоми в роботі. Я – абсолютно задоволена і щаслива людина. Не можу сказати, що зробила якусь революцію в живописі, але мені здається, що у таких, як я, немає меж. Ми не знаємо, де кордони. Я зрозуміла, що малювання – це єдине, що мене відволікає від стресу. Коли я була в Нью-Йорку і гуляла по центральному парку, то думала про те, чи не залишити мені роботу й спробувати піти в живопис? І того ж вечора у цьому ж парку я знайшла книгу про живопис. Тоді вирішила: якщо не скористаюсь, то можу прогавити свій шанс. Коли повернулася з Америки, дійсно звільнилася з роботи і відкрила в Дніпрі студію живопису та арттерапії «ArtCoffee». Зараз можу з упевненістю сказати, що це був правильний крок. Без складнощів не можна чогось досягти. 
Цікава подача 

— Яка Ваша методика навчання?
— Ми навчаємо і дітей, і дорослих, які хочуть удосконалити навички. Наша задача – кожного разу давати учням інструменти для саморозвитку. Як тільки дитина стає більш-менш посидючою, можна приводити її на заняття. Ми, як художники-викладачі, “полюємо” за тим моментом, коли дитя, виходячи зі студії, починає малювати так само, як і з нами. Зазвичай це відбувається в 6-7 років, але вже з 3 – діти ходять до нас на заняття. Ми розвиваємо в них моторику, смак, вчимо розуміти кольори і можливість змішувати матеріали. На заняттях вони малюють, ліплять, вирізають… Незважаючи на те, що в мене немає художньої освіти, я як людина, яка пройшла цей шлях, розумію, де можуть бути складнощі. Це дозволяє мені коригувати подачу інформації. Коли я бачу дитину, сприймаю її не як учня, а як маленьку людину, яка нагадує мені себе в самому початку творчого шляху. Я більше прислуховуюсь до неї, дивлюсь, що її цікавить, чого вона хоче. Покладаючись на її бажання, ми “будуємо” програму навчання. Моя методика грунтується більше на відчуттях, ніж на класичній програмі. Я вивчала величезну кількість спеціалізованої літератури і знайома з основною програмою, що описана в книгах. Вона існує і в нашій студії, але ми використовуємо більш цікаву подачу. Ми націлені на те, щоб дати учням все необхідне для їх максимальної самореалізації.      
— Усім відоме прислів'я “вік живи – вік учись”. Ви вдосконалюєтесь, навчаючи дітей?
— Звичайно, вони роблять мене набагато кращою. Напевно, я б не стала такою стрімкою й швидкою, якщо б не було їх. Діти допомагають мені правильно виражати свої думки, що для мене, як художника, досить складно. Адже необхідно не просто показати, як малювати пензлем, а слід навчитися пояснювати дитині так, щоб вона змогла це зробити сама. Діти частіше виходять за рамки: вони показують несподівані прийоми й рухи. Трапляється, роблять це несвідомо, але ми розуміємо, наскільки це цінно. Якщо батьки підтримають свої чадо, таке захоплення може перерости у щось серйозне.
Азарт в роботі

— Мистецтво для Вас – хобі чи смисл життя? 

— Це точно – не хобі. Для мене це справжня робота. Я заходжу до студії, сідаю і пишу картину. Коли у мене є ідея, мені терміново необхідно її втілити в життя. Я зовсім не хочу витрачати час на якісь інші сторонні фактори. Я не чекаю натхнення, а просто беру матеріал і створюю. 

— Пам'ятаєте свою першу картину? Зберігаєте її?

— Першу картину я писала протягом трьох місяців. На той момент я хотіла отримати результат набагато швидше, але коли її закінчила, то зрозуміла, чому це так довго, дорого і складно. У мене з'явився божевільний азарт. На ній була зображена річка, захід сонця і кілька човнів. На той момент вона здавалася мені чарівно прекрасною, однак, на сьогоднішній день це досить банальний для мене сюжет. Картина була продана через 2 роки за помірну суму. Практично всі мої картини продаються. Я дуже рідко щось зберігаю і завжди особливо ставлюсь до останньої картини, оскільки вона є втіленням всіх фантазій. Як тільки я дістаю полотно, щоб почати щось нове, у мене зникає інтерес до попередньої картини.
Картина художниці ANGY
Виставка картин художниці ANGY
Викликати відчуття 

— Що Ви хочете донести людям через свої роботи?

— Лише однієї лінії достатньо, щоб написати картину, передати емоції і викликати якісь відчуття – це моя головна думка. Неспроста моя выставка має назву “Лінійна краса”. Я хотіла звернути увагу відвідувачів на те, що всі картини нестандартні. Іноді складається враження, що мої роботи написані різними художниками. Мені це лестить. Я рада, що люди уважно ставляться до моєї творчості.   

— Ваші роботи – дуже різні й неповторні. Можливо, це пов'язано з Вашим внутрішнім світом?  

— Кожна картина – частина мене. Справжні жінки завжди вміють трохи грати або переходити в певні стани, які нам не властиві. Я впевнена, що кожен відвідувач виставки в якійсь із моїх картин пізнає себе. Наприклад, “Сангрія”, де дівчина сидить, оточена грейпфрутами, описує життєве задоволення. Ми самі себе можемо настроїти на позитив, отримувати задоволення від життя, приносити радість людям, створювати щось неймовірне і бути великою людиною, як мінімум, для тих, хто вас оточує.
Пошук себе

— У кожної людини є улюблений колір. Який колір Вашого настрою? 
— Навіть чорно-біле для мене красиво. Я ж художник, я бачу прекрасне в недосконалому. Я можу назвати дівчину надзвичайно красивою, незважаючи на те, що вона потворна. Я бачу її другу сторону. Практично все, що існує у світі, може викликати у мене захват. Я обожнюю яскраві плями й контрасти, я люблю створювати ефект і нашарування. Надзвичайно складно сказати, що саме мене захоплює. Можливо, це якийсь процес, що зачаровує. Коли закінчую роботи, я завжди їм радію.
Які існують переваги і недоліки в роботі художника?
— Я сплю по 5 годин, тому серед недоліків – це мінус здоров'я. Ти завжди “носиш” свою роботу із собою. Якщо їдеш на море, то не відпочиваєш, а часто щось робиш, створюєш і вигадуєш. Не обов'язково мати при собі матеріали: шматочок вугілля й листочок паперу стають предметом роботи.
Angy, дайте, будь ласка, професійну пораду художникам-початківцям.
— Моя головна порада зображена на картині “Підроблений ананас”. Важливо – не прагнути повторити ефект, який був створений іншим художником. Не намагайтеся зловити славу іншої людини. Рекомендую – не витрачайте час на фальшиву славу. Цей час ви можете витратити на пошук себе або нових матеріалів. Наприклад, у даній картині я використовувала пісок, що зовсім нестандартно для живопису. Також намагайтеся не уходити в негативні емоції, тому що картини, які створюються, ми передаємо людині в інтер'єр його дому. Якщо людина живиться позитивними емоціями, шукає лише гарне в усьому, що її оточує, вона буде наповненою, ресурсною, зможе створювати якісний продукт і привертати увагу.
15 СЕРПНЯ / 2019
Автор: Маргарита Сопільняк
Джерело: ВІСТІ Придністров'я
фото автора та з особистого архіву Angy

схожі статті

Більше статей