Сучасне мистецтво набуває все більшої популярності. Неповторність, сміливі рішення і стиль – це головні інструменти нинішнього художника. Прикладом такого креактивного творця є Angy з Дніпра. Її картини вже побували на виставці в Нью-Йорку, а тепер вони підкорюють рідне місто. Роботи Angy представлені в Музеї українського живопису в рамках виставки картин молодих художників. В ексклюзивному інтерв’ю “Вістям” смілива художниця розповіла про цікавий творчий шлях і про те, який важливий знак їй надала доля.
— Розкажіть про Ваші перші кроки в мистецтві.
— З 19 років я працювала економістом, у мене була вдала кар’єра, висока зарплата і впевненість у завтрашньому дні. Незважаючи на таке розмірене життя, переживала багато стресу, пов’язаного з роботою. Одного разу я потрапила до артстудії, де вперше спробувала малювати, і мені сподобалося. Спочатку в мене нічого не виходило, але я зрозуміла, що поки малювала, не думала про проблеми. Вирішила скористатися цим і почала займатися малюванням регулярного. Врешті – захопилася, кинулася вивчати різні напрямки і техніки, винайшла свої неординарні прийоми в роботі. Я – абсолютно задоволена і щаслива людина. Не можу сказати, що зробила якусь революцію в живописі, але мені здається, що у таких, як я, немає меж. Ми не знаємо, де кордони. Я зрозуміла, що малювання – це єдине, що мене відволікає від стресу. Коли я була в Нью-Йорку і гуляла по центральному парку, то думала про те, чи не залишити мені роботу й спробувати піти в живопис? І того ж вечора у цьому ж парку я знайшла книгу про живопис. Тоді вирішила: якщо не скористаюсь, то можу прогавити свій шанс. Коли повернулася з Америки, дійсно звільнилася з роботи і відкрила в Дніпрі студію живопису та арттерапії «ArtCoffee». Зараз можу з упевненістю сказати, що це був правильний крок. Без складнощів не можна чогось досягти.
— Яка Ваша методика навчання?
Азарт в роботі
— Мистецтво для Вас – хобі чи смисл життя?
— Це точно – не хобі. Для мене це справжня робота. Я заходжу до студії, сідаю і пишу картину. Коли у мене є ідея, мені терміново необхідно її втілити в життя. Я зовсім не хочу витрачати час на якісь інші сторонні фактори. Я не чекаю натхнення, а просто беру матеріал і створюю.
— Пам’ятаєте свою першу картину? Зберігаєте її?
— Першу картину я писала протягом трьох місяців. На той момент я хотіла отримати результат набагато швидше, але коли її закінчила, то зрозуміла, чому це так довго, дорого і складно. У мене з’явився божевільний азарт. На ній була зображена річка, захід сонця і кілька човнів. На той момент вона здавалася мені чарівно прекрасною, однак, на сьогоднішній день це досить банальний для мене сюжет. Картина була продана через 2 роки за помірну суму. Практично всі мої картини продаються. Я дуже рідко щось зберігаю і завжди особливо ставлюсь до останньої картини, оскільки вона є втіленням всіх фантазій. Як тільки я дістаю полотно, щоб почати щось нове, у мене зникає інтерес до попередньої картини.
Викликати відчуття
— Що Ви хочете донести людям через свої роботи?
— Лише однієї лінії достатньо, щоб написати картину, передати емоції і викликати якісь відчуття – це моя головна думка. Неспроста моя выставка має назву “Лінійна краса”. Я хотіла звернути увагу відвідувачів на те, що всі картини нестандартні. Іноді складається враження, що мої роботи написані різними художниками. Мені це лестить. Я рада, що люди уважно ставляться до моєї творчості.
— Ваші роботи – дуже різні й неповторні. Можливо, це пов’язано з Вашим внутрішнім світом?
— Кожна картина – частина мене. Справжні жінки завжди вміють трохи грати або переходити в певні стани, які нам не властиві. Я впевнена, що кожен відвідувач виставки в якійсь із моїх картин пізнає себе. Наприклад, “Сангрія”, де дівчина сидить, оточена грейпфрутами, описує життєве задоволення. Ми самі себе можемо настроїти на позитив, отримувати задоволення від життя, приносити радість людям, створювати щось неймовірне і бути великою людиною, як мінімум, для тих, хто вас оточує.
Пошук себе
— У кожної людини є улюблений колір. Який колір Вашого настрою?
Автор: Маргарита Сопільняк
Джерело: ВІСТІ Придністров’я
фото автора та з особистого архіву Angy