Уявіть, що ви прийшли в гості туди, де є дитина. Така, про яких я пишу картина. Ви багато чули про характер від батьків.
Коли ви були тільки на порозі, маленьке диво ураганом прибігло звідкись із квартири і недовірливо на вас подивилося … поки ви знімали взуття, дитина запитала у батьків, чи цих людей вони чекали і попросила ще раз перевірити… Потім перевела погляд на вас і запитує, що ви їй принесли.
Далі принесли – не принесли, дитина слоненятком біжить назад у квартиру, хвилину її ніхто не бачить і не чує.
За цей час ви зручно вмостилися, скажімо, на дивані і отримали люб’язну пропозицію від хазяїв дому пригостити вас чаєм або кавою.
Тут ураган знову з’являється на горизонті, уже з крильцями феї і чарівною паличкою в руках, і перевіряє вас на міцність, задаючи прямі питання, щоб дізнатися, чи ви в темі (і чи знаєте щось про фей). Ви, як вихована людина, прагнете налагодити помірний контакт з дитиною і більше години намагаєтесь відхльобнути чаю, поспілкуватися з дорослими (адже ви за чимось прийшли сюди) і погратися з феєю, оскільки ви дуже потрібні дитині  – вона вирішила пограти з вами… Насамкінець, коли ви вирішуєте рухатися в напрямку виходу, ідете помити руки чи “сходити на доріжку”, відчиняєте двері в ванну кімнату, а там… фея… сидить на горщику і заявляє вам: ей, вам тут не місце! Чи будь-який інший варіант історії, що пасує до цієї картини.
То як, чия фея?